Гран-прі Іспанії 1991: Народження нової ери

Гран-прі Іспанії за свою історію проходив на багатьох трасах, але саме у 1991 році відбувся дебют автодрому Circuit de Catalunya у Барселоні. Нову трасу поблизу Монтмело будували поспіхом, перенісши дебютний етап з 1992 року, щоб задовольнити вимоги політиків напередодні майбутніх Олімпійських ігор. Тоді ніхто й уявити не міг, що ця швидка та технічна траса стане найпопулярнішим тестовим автодромом у світі – швидка та технічна траса не висуває особливо суворих вимог до пілотів, але зате виявляє будь-яку слабкість машини. Тому сучасні гонщики, як правило, ще в молодших серіях встигають накрутити тут на тестах багато сотень кілометрів. Але у вересні 1991-го для учасників чемпіонату іспанський автодром був «котом у мішку» — його відкрили за кілька днів до гонки.

Втім, напередодні дебюту нової траси багатьох хвилювали зовсім інші проблеми. Сезон наближався до кінця, і хоча Гран-прі Іспанії відбувся лише через тиждень після Гран-прі Португалії, цей тиждень вмістив у себе безліч важливих подій. Головною з них стало обрання нового президента FISA — Жана-Марі Балестра змінив один із його основних опонентів, Макс Мослі. Він був близьким другом Берні Екклстоуна, тож десятирічне протистояння між Берні та Балестром закінчилося остаточною перемогою британця.

Чимало змін відбулося і у складах команд. Так, пілот Lotus Джонні Герберт змушений був виїхати до Японії — у нього були контрактні зобов'язання в місцевій Формулі-3000. Замість нього за кермо сів Михаель Бартельс, що виявилося не найкращим варіантом — він не зміг пройти кваліфікацію.

Едді Джордан, який місяцем раніше упустив Михаеля Шумахера, продовжував шукати йому альтернативу і всього після двох гонок звільнив Роберто Морено (саме його Шумахер змінив у Benetton). Замість бразильця закінчувати сезон у Jordan буде молодий дебютант Дзанарді. 

Зовсім парадоксальна ситуація, особливо за нинішніми мірками, склалася в Coloni. Єдиний пілот, Педро Чавес, за весь сезон жодного разу не пройшов навіть передкваліфікацію, і його терпець увірвався: він вирішив відмовитися від виступів. Команда, тим не менш, приїхала до Іспанії і була готова взяти участь у Гран-прі, однак пілота для своєї машини так і не знайшла!

Що стосується лідерів, так головна боротьба за чемпіонство точилася між Айртоном Сенною (McLaren-Honda) та Найджелом Менселлом (Williams-Renault). У Португалії Менселл зазнав фатальної невдачі через зіпсований піт-стоп (механіки випустили його без незакріпленого заднього колеса, що призвело до дискваліфікації), що дозволило Сенні суттєво збільшити відрив. Попри це, Williams FW14 за швидкістю в другій половині сезону вже нічим не поступався McLaren.

До Іспанії Найджел прибув, кульгаючи: під час благодійного футбольного матчу в п'ятницю він сильно розтягнув ліву щиколотку, але бойовий дух змусив британця ігнорувати біль.

Кваліфікаційний хаос і п'ятнично-суботні труднощі

Новий асфальт у Барселоні мав критично низький рівень зчеплення. У четвер під час знайомства з трасою молодий Михаель Шумахер (Benetton) потрапив у серйозну аварію. У п'ятницю команди марно намагалися знайти оптимальні налаштування.

Ґерхард Бергер (McLaren) виявився найспритнішим, експериментуючи з різними комплектами вживаних шин Goodyear. У суботу пішов дощ, і здавалося, що поул у Бергера в кишені. Сенна намагався перебити час напарника, але на його машині стався вибух двигуна Honda. Трасу залило мастилом, через що сесію зупинили червоними прапорами на 23 хвилини. Товстий шар цементного пилу, яким засипали мастило, зробив трек ще слизькішим, зафіксувавши результати:

1. Ґерхард Бергер (McLaren) — перший поул за 15 місяців
2. Найджел Менселл (Williams)
3. Айртон Сенна (McLaren)
4. Ріккардо Патрезе (Williams)
5. Міхаель Шумахер (Benetton) — черговий блискучий виступ у своїй лише четвертій гонці у Ф-1
6. Ален Прост (Ferrari)

Хроніка гонки: Легендарна дуель і тактичні шахи

Недільний ранок зустрів гонщиків зливою. До старту дощ припинився, але траса залишалася мокрою. Постала дилема: стартувати на дощовій гумі чи ризикнути зі сліками? Ален Прост благав керівництво Ferrari ризикнути, але йому відмовили. Усі лідери стартували на дощових шинах.

Коли загорілися зелені ліхтарі, гонщики на правій (бруднішій) стороні решітки забуксували. Бергер зберіг лідерство, Сенна вирвався на друге місце, а Менселл провалився на третє.

У той час як Бергер почав відриватися, на першому ж колі Найджела раптово й зухвало атакував у 5-му повороті юний Міхаель Шумахер, відсунувши віце-лідера чемпіонату на 4-ту позицію! Німець навіть спробував обігнати Сенну в 13-му повороті, але Айртон перекрив траєкторію. На другому колі Менселл повернув собі 3-тє місце по зовнішньому радіусу 14-го повороту, але авторитет Шумахера після цього маневру злетів до небес.

Тим часом на слизькій трасі почалися масові аварії: уже на 1-му колі зіткнулися Тьєррі Бутсен та Ерік Бернар, на 2-му — Іван Капеллі та Емануеле Пірро, а на 5-му колі Lotus розбив Міка Хаккінен.

Повернувши 3-тє місце, Менселл кинувся за Сенною. Наприкінці 4-го кола Williams чудово вийшов з останнього швидкісного повороту, вчепившись за McLaren.

На початку головної прямої Менселл вискочив із затінку «сліпстріму». Дві машини — Williams V10 Renault та McLaren V12 Honda — мчали колесо в колесо на швидкості понад 300 км/год, розділені ліченіми сантиметрами. Жоден із пілотів не хотів знімати ногу з педалі газу. З-під днища висікалися снопи іскор. Менселл займав внутрішній, більш вологий радіус перед 1-м поворотом, але пішов на гальмування до останнього. Сенна був змушений капітулювати, віддавши позицію. Цей кадр дуелі став одним із найвеличніших символів Формули-1 90-х років.

Тим часом, траса швидко сохла. Першим на сліки на 3-му колі перейшов Прост, за ним — Піке та Шумахер.

• 8-ме коло: Лідер гонки Бергер заїжджає на піт-стоп, але механіки McLaren довго не можуть зняти охолоджувальні стрічки з гальм. Затримка триває майже 17 секунд!
• 11-те коло: Синхронно заїжджають Менселл і Сенна. Механіки McLaren працюють за 7 секунд, а Williams через перестраховку після ешторільського кошмару затримують Менселла.

Сенна виходить у віртуальні лідери, але його машина категорично відмовляється їхати. Причиною стала помилка самого Айртона: перед вікендом Goodyear пропонувала м'якіші дощові шини, але Сенна наполіг на твердому складі для лівих коліс. Він так і не зміг прогріти їх до потрібної температури. На 12-му колі він пропускає Бергера, а наприкінці кола його розвертає на виході з останнього повороту! Сенна вилітає на газон і повертається лише 6-м.

Здолавши опір Бергера на 21-му колі у ризикованій атаці в 3-му повороті («Ми обидва зайшли надто глибоко і майже зіткнулися», — згадував Найджел), Менселл захопив абсолютне лідерство.

Бергер незабаром зійшов через відмову електрики, а Шумахера, який агресивно атакував австрійця у боротьбі за 2-ге місце, розвернуло в 7-му повороті, через що німець відкотився назад.

Підсумки гонки:

1. Найджел Менселл (Williams) — впевнена перемога, яка зберегла шанси на титул.
2. Ален Прост (Ferrari) — чудовий прорив завдяки ранньому переходу на сліки.
3. Ріккардо Патрезе (Williams) — пробився на подіум, обігнавши Сенну.
4. Жан Алезі (Ferrari) — відіграв час після штрафу Stop&Go.
5. Айртон Сенна (McLaren) — фінішував з відставанням понад хвилину.
6. Міхаель Шумахер (Benetton) — виборов підсумкове очко, попри два розвороти та плутанину на піт-стопі.

Перемога Менселла та лише 5-те місце Сенни скоротили відрив у чемпіонаті до 16 очок за дві гонки до фінішу (в Японії та Австралії). І хоча Сенна залишався головним фаворитом, Гран-прі Іспанії 1991 року назавжди увійшов у історію як демонстрація безкомпромісного характеру Найджела Менселла та момент, коли на тлі двох великих титанів засяяла зірка Міхаеля Шумахера.

Умови в гонці