🇨🇦 Canadian Grand Prix
F1 90's: The Golden Era
Дата початку:
17.09.2026, 21:00
PSN Хост:
giant-cyclist96
Кількість пілотів:
14
Реєстрація на етап
Ви не зареєстровані на цей чемпіонат
Зареєстровані на чемпіонат пілоти
які підтвердили участь у етапі
| Пілот | Дата | |
|---|---|---|
| 1 | AndrewS (D S) | 21:40, 14.08.2026 |
| 2 | Rico_AsSante (D S) | 11:19, 15.08.2026 |
| 3 | VITOS_GT (C S) | 11:52, 15.08.2026 |
| 4 | Melo () | 15:06, 15.08.2026 |
| 5 | Dmytro Rybakov () | 16:10, 19.08.2026 |
| 6 | illya (C S) | 23:11, 05.09.2026 |
| 7 | Maverick 👀🍺 (B S) | 14:28, 10.09.2026 |
| 8 | Diguard (B S) | 22:58, 10.09.2026 |
| 9 | Grayluva (E B) | 23:02, 10.09.2026 |
| 10 | Kot_dnz (D S) | 16:34, 13.09.2026 |
| 11 | Sergey12v (B S) | 22:17, 16.09.2026 |
| 12 | Giant Cyclist () | 11:41, 17.09.2026 |
| 13 | Тоня (B S) | |
| 14 | dasha choi (B S) |
Автоспортивна історія Канади бере свій початок ще наприкінці 1940-х та у 1950-х роках, коли в країні почали проводити перші аматорські й національні перегони на колишніх військових аеродромах та шосейних трасах.
У 1961 році на новозбудованій трасі «Моспорт-Парк» (Онтаріо) стартували перші некомерційні гонки спортивних автомобілів під назвою «Гран-прі Канади», які швидко здобули популярність і залучили світових зірок автоспорту.
Офіційний дебют Канади у календарі Чемпіонату світу «Формули-1» відбувся у 1967 році — подія була приурочена до святкування 100-річчя Канадської конфедерації. Перші роки проведення етапу характеризувалися чергуванням двох автодромів: більш швидкісного «Моспорт-Парку» та мальовничого «Мон-Трамблан» (Квебек). Однак згодом через проблеми з безпекою та інфраструктурою на «Мон-Трамблані» основним господарем етапу став «Моспорт-Парк».
Переїзд на острів Нотр-Дам та народження Автодрому імені Жиля Вільньова
До кінця 1970-х років швидкісна та горбиста траса «Моспорт-Парк» вже не відповідала суворим стандартам безпеки «Формули-1». Щоб зберегти канадський етап, влада Монреаля запропонувала амбітне рішення — побудувати нову трасу безпосередньо в місті.
У 1978 році перегони переїхали до Монреаля на штучний острів Нотр-Дам (Îле Notre-Dame), розташований на річці Святого Лаврентія. Острів був створений у 1960-х роках із ґрунту, вийнятого під час будівництва монреальського метро, для проведення Всесвітньої виставки Expo-67, а у 1976 році приймав змагання Літніх Олімпійських ігор (зокрема з веслування).
Нова траса дістала назву Circuit Îле Notre-Dame. Символічно, що найперший Гран-прі на цій трасі у 1978 році виграв місцевий кумир — канадський пілот Жіль Вільньов.
Після трагічної загибелі Вільньова під час кваліфікації Гран-прі Бельгії у травні 1982 року трасу в Монреалі того ж року офіційно перейменували на його честь — Автодром імені Жиля Вільньова (Circuit Gilles Villeneuve).
Чим особливий Автодром імені Жиля Вільньова?
- Унікальне розташування: Траса є напіввуличною і пролягає парковою зоною штучного острова, оточеного водами річки Святого Лаврентія та олімпійського веслувального каналу.
- Характер траси («Stop-and-Go»): Конфігурація довжиною 4,430 км поєднує довгі прямі з гострими шиканами та шпильками. Це вимагає від болідів високої максимальної швидкості та створює екстремальне навантаження на гальмівну систему й трансмісію.
- «Стіна чемпіонів» (Wall of Champions): Одна з найвідоміших ділянок у світі автоспорту — бетонний відбійник на виході з останньої шикани перед фінішною прямою, який не пробачає найменшої помилки у траєкторії.
- Атмосфера та непередбачуваність: Близькість бар'єрів, мінлива погода Квебеку та палка підтримка монреальських уболівальників роблять цей Гран-прі одним із найдинамічніших у сезоні.
Гран-прі Канади 1995
Сезон «Формули-1» 1995 року був позначений безпрецедентним домінуванням двигунів «Рено», які виграли всі гонки, окрім однієї, протягом усього чемпіонату. Це був рік напруженої, а часом і запеклої боротьби за титул між Міхаелем Шумахером, який виступав за «Бенеттон-Рено», та Деймоном Гіллом із «Уільямс-Рено». Шумахер, який уже зарекомендував себе як видатний гонщик, демонстрував виняткову тактичну обізнаність, безжалісність і неймовірну швидкість. Попри те, що багато хто вважав Williams FW17 досконалішим болідом, «Бенеттон» часто перевершував своїх суперників завдяки продуманій гоночній стратегії. Перед шостим етапом чемпіонату, Гран-прі Канади, Шумахер упевнено лідирував у чемпіонаті пілотів із 34 очками, випереджаючи Гілла, у якого було 29 очок. Жан Алезі та Ґергард Берґер із «Феррарі» посідали третє й четверте місця відповідно, набравши 14 та 17 очок.
Передгоночна атмосфера в Монреалі була наелектризована не лише спортивним суперництвом, а й напруженістю поза трасою. Перед канадським етапом існувала серйозна загроза страйку пілотів, викликана умовами нових Суперліцензій «ФІА». Ці ліцензії надавали керівному органу спорту право вимагати від гонщиків участі в рекламних акціях і навіть забороняли їм критикувати чемпіонат. На щастя, цю суперечку врегулювали безпосередньо перед гонкою, що забезпечило повну участь усіх пілотів. Цей конфлікт між гонщиками та «ФІА», поряд із запеклим суперництвом на трасі між Шумахером і Гіллом, яке іноді виходило за межі чисто спортивної боротьби та включало взаємні звинувачення й контакти, вказував на загальну атмосферу підвищеної напруги та боротьби у «Формулі-1» 1995 року.
Перед етапом 1995 року автодром зазнав декількох важливих технічних та організаційних змін:
- Нова шикана замість тимчасової: Після трагічних подій у Імолі 1994 року (загибель Айртона Сенни та Роланда Ратценбергера) на багатьох трасах терміново уповільнювали небезпечні ділянки. У 1994 році в Монреалі перед поворотом Казино встановили тимчасову шикану з шин. До гонки 1995 року її замінили на нову постійну шикану, щоб знизити швидкості болідів.
- Заборона на обгони: У новій шикані було запроваджено правило, яке забороняло обгони. Проте це викликало плутанину серед пілотів, оскільки залишалося нечітким, чи діє заборона лише на першому колі, чи протягом усієї гонки.
- Скарги на покриття: Через суворі канадські зими та рух ґрунту на штучному острові покриття траси стало дуже нерівним. Під час вільних заїздів та кваліфікації 1995 року пілоти масово висловлювали невдоволення купинястою трасою та наполягали на її повному переасфальтуванні.
Кваліфікація
У кваліфікації Міхаель Шумахер підтвердив свій статус лідера, завоювавши поул-позицію на «Бенеттон-Рено» з часом 1:27.661. Цей результат став 100-м поулом для автомобіля з двигуном «Рено» і дев'ятим у кар'єрі Шумахера. Деймон Гілл посів друге місце, відставши на 0,378 секунди, а Девід Култгард був третім. «Феррарі» Алезі та Берґера кваліфікувалися на п'ятому й четвертому місцях відповідно.
Ранок же гоночного дня розпочався з 30-хвилинної розминки, яка вперше за вікенд пройшла у мокрих умовах через постійний дощ. Мінливі погодні умови призвели до непередбачуваного порядку результатів: багато пілотів, включно з Деймоном Гіллом і Девідом Култгардом із «Уільямса», а також Бертраном Ґашо, припускалися помилок і вилітали з траси. У цих складних умовах «Феррарі» мала дуже сильний вигляд: Жан Алезі посів перше місце, а Ґергард Берґер — третє, між ними розташувався Рубенс Баррікелло. Міхаель Шумахер був четвертим, а Міка Хаккінен — п'ятим.
Гонка
Гонка стартувала о 14:00 за мінливої погоди, яка змінювалася від хмарної до сонячної з температурою до 24,3 °C. Міхаель Шумахер, який стартував з поулу, упевнено захопив лідерство й почав нарощувати відрив від переслідувачів. Однак за ним розгорнулася запекла боротьба й низка інцидентів. На першому колі стався контакт, коли Міка Хаккінен вибив Джонні Герберта у шпильці, що призвело до сходу обох гонщиків. На другому колі Девід Култгард, який ішов третім, вилетів на «Уільямсі» в гравійну пастку в шпильці.
Жан Алезі, який стартував п'ятим, продемонстрував агресивний, але хороший темп від самого початку гонки. На другому колі француз обігнав Ґергарда Берґера за четверте місце, а після вильоту Култгарда опинився на третьому. Його темп був вражаючим: на третьому колі Жан показав найшвидше коло гонки на той момент. До сьомого кола він уже дихав у спину Деймону Гіллу, а потім здійснив сміливий обгін на вході у шпильку, вирвавшись на друге місце, продемонструвавши рішучість і майстерність.
Після обгону Гілла Алезі опинився на другому місці, але Шумахер був уже далеко попереду, нарощуючи свій відрив. До 20-го кола перевага Шумахера над Алезі становила майже 12 секунд, а після фінальних піт-стопів — цілих 26 секунд. Здавалося, що німець повністю контролює гонку і перемога у нього в кишені, що зазначали навіть коментатори. Однак на 57-му колі його «Бенеттон-Рено» спіткала несподівана біда: виникла електрична проблема, через яку коробка передач застрягла на третій передачі. Це змусило Шумахера зробити довгий 70-секундний піт-стоп для заміни керма та перезавантаження бортового комп'ютера.
Поки Шумахер перебував у боксах, Жан Алезі перехопив лідерство. Шумахер повернувся на трасу на сьомому місці, але зумів пробитися назад на п'яте місце до фінішу, навіть встановивши найшвидше коло гонки на 67-му колі (1:29.174) у спробі відігратися. Інші лідери також зіткнулися з проблемами: Деймон Гілл зійшов через відмову коробки передач на 50-му колі, а Ґергард Берґер — через зіткнення на 61-му колі. Технічні проблеми та інциденти, що спіткали головних фаворитів гонки, створили «ефект доміно», повністю змінивши розстановку сил. Це не лише відкрило шлях до перемоги для Жана Алезі, який до цього довго чекав на свій шанс, а й дозволило команді «Джордан», яка не була топ-командою, уперше у своїй історії посісти одразу два місця на подіумі. Гонка в Канаді 1995 року є яскравим прикладом непередбачуваності «Формули-1».
Історична перемога Алезі
Жан Алезі нарешті здобув свою першу й єдину перемогу у «Формулі-1» на своєму 91-му Гран-прі, через понад п'ять років очікування. Ця перемога була особливо популярною та емоційно значущою, оскільки вона припала на його 31-й день народження, і він виступав на червоній «Феррарі» під номером 27, який був увічнений канадським героєм Жилем Вільньовом.
Після того як Алезі перетнув фінішну лінію, тисячі вболівальників, сповнені радості, прорвалися через огорожу й хлинули на трасу, щоб відсвяткувати перемогу. Цей безпрецедентний інцидент призвів до того, що результати гонки були оголошені за підсумками 68 кіл, хоча спочатку було заплановано 69, щоб уникнути зіткнень із натовпом.
На колі пошани, коли Алезі в'їжджав у шпильку на дальньому кінці траси, його машина несподівано заглохла через нестачу пального. Алезі зняв кермо, став на машину й «прокатався» на ній до зупинки. Міхаель Шумахер, який під'їхав ззаду після фінішу на п'ятому місці, зупинився й підвіз Алезі назад у бокси на своєму «Бенеттоні», створивши один із найзнаковіших та найзапам'ятовуваніших моментів в історії «Формули-1», що символізує спортивну повагу між суперниками.
Ця перемога стала єдиним тріумфом «Феррарі» у сезоні 1995 року. Вона також ознаменувала останній раз на сьогоднішній день, коли Гран-прі було виграно автомобілем із двигуном V12, і єдину гонку сезону, яку виграв автомобіль без двигуна «Рено». Завдяки цій перемозі «Феррарі» перевершила «Макларен» за кількістю перемог у «Формулі-1», посівши перше місце в списку найуспішніших конструкторів.
Увечері стало відомо, що Міхаель переходить до «Феррарі»
Попри втрату лідерства та фініш на п'ятому місці, Міхаель Шумахер зберіг лідерство в чемпіонаті пілотів із 36 очками. Деймон Гілл залишився на другому місці з 29 очками. Перемога підняла Жана Алезі на третє місце в чемпіонаті з 24 очками, випередивши Ґергарда Берґера (17 очок) та Джонні Герберта (12 очок).
Гран-прі Канади 1995 року став історичним для команди «Джордан», оскільки Рубенс Баррікелло та Едді Ірвайн посіли друге й третє місця відповідно, забезпечивши команді перший подвійний подіум в історії. Цей успіх стався через чотири роки після того, як команда заробила свої перші очки саме в Монреалі, що підкреслює їхній значний прогрес.
Увечері після гонки падоком Монреаля почали активно ходити чутки про те, що Міхаель Шумахер підписав багатомільйонний контракт із «Феррарі» на 1996 рік. Це було особливо гірко для Алезі, враховуючи його довгоочікувану перемогу за Скудерію, але водночас означало, що його місце в команді під загрозою, що згодом і сталося. Перемога Алезі, хоч і є кульмінацією його кар'єри та довгоочікуваним тріумфом для «Феррарі», виявилася парадоксально затьмареною чутками про Шумахера.
Це створило унікальну ситуацію, де пілот святкує свій найбільший успіх, у той час як його майбутнє в команді вже під питанням через прихід його головного суперника. Момент «таксі» від Шумахера стає ще глибшим: це не просто акт спортивного духу, а й мимовільна «передача символічного смолоскипа» від одного пілота «Феррарі» до іншого, який незабаром стане її легендою й приведе команду до нової ери домінування.
Ця ситуація символізує постійний рух і еволюцію у «Формулі-1». Навіть найзначущіші перемоги можуть бути провісниками неминучих змін.
Погода
1. Circuit Gilles-Villeneuve
-
Тривалість69 кіл
-
Довжина траси4361 м
-
Довжина гонки300.91 км
-
КваліфікаціяТак
-
Витрати палива1х
-
Витрати гуми1х
-
Швидкість заправки12х
-
Дозволені шини
- Гоночні м'які
- Гоночні середні
- Гоночні тверді
- Гоночні проміжні
- Гоночні дощові
-
BoPНі
-
Множник часу1х
-
ДощНі