Після чотирьох перемог у шести перших гонках сезону ’98 Міка Хаккінен став головним претендентом на титул. Син таксиста та секретарки з передмістя Гельсінкі дебютував у Великих Призах у далекому 1991-му й протягом тривалого часу здавався обдарованим, але далеко не зірковим пілотом. За сім років у Lotus та McLaren він завоював трохи більше сотні очок і зміг лише раз піднятися на вершину подіуму – коли йому віддав перемогу Жак Вільньов у Хересі-97. Але виявилося, що очікування було варте того...
Міка залишався вірним команді Рона Денніса, і нарешті та відповіла йому взаємністю, надавши найшвидшу машину чемпіонату. Для грізного суперника – Девіда Култхарда – пророчим виявився стартовий етап чемпіонату-98: пропустивши напарника один раз, шотландець так і не зміг більше наздогнати його. Більше того, до початку літа ДіСі втратив і другу сходинку в особистому заліку, адже після зім'ятого початку сезону у суперечку за титул включився Міхаель Шумахер. І хоча Ferrari F300 поступалася McLaren MP4-13 в аеродинамічній ефективності, сильними сторонами Скудерії залишалися надійність і тактична майстерність.
У Канаді німецький пілот скористався подвійним сходом «срібних стріл», у Великій Британії був нестримним під дощем, хоча й перетнув лінію фінішу по піт-лейн, в Угорщині геній Росса Брауна та фантастичний пілотаж Міхаеля дозволили, змінивши тактику по ходу гонки, ще раз засмутити Рона Денніса. У результаті до Гран-прі Бельгії від колишньої 22-очкової переваги Хаккінена залишилося лише сім балів, та й Ferrari завдяки чудовим стартам і по-хорошому агресивній їзді Едді Ірвайна помітно підтягнулася до суперників.
Варто зазначити, що всі інші команди могли на щось розраховувати тільки у разі проблем у двох лідерів. Чинні чемпіони з Williams стали жертвою недостатньо потужних моторів Mecachrome – Жак Вільньов та Хайнц-Гаральд Френтцен на машинах із зображенням дятла Вуди не лідирували по ходу року жодного кола. Не набагато кращими були справи й у іншої команди, яка нещодавно боролася за титули – гонщики Benetton вибороли у 16 Гран-прі лише два місця на подіумі (однією з головних причин також стали згадані двигуни). Про решту й казати не доводилося. Особливо погано складалися справи у команді Алена Проста – ще рік тому її пілоти боролися за місця у першій трійці, а тепер стали запеклими аутсайдерами.
У Спа розклад сил не змінився: траса з великою кількістю швидких віражів дозволила McLaren реалізувати свою перевагу. Причому Міка, немов глузуючи з чиновників FIA, перекрив час торішнього поулу на 0,8 секунди. Третє місце на решітці посів Деймон Гілл – залишивши Arrows, британський ексчемпіон перебрався до команди Едді Джордана. Автомобіль, побудований Гері Андерсоном та Майком Гаскойном, з перших етапів показав непоганий потенціал, але через невисоку надійність Jordan до липня залишався без очок. Третій кваліфікаційний результат став для Гілла найкращим у сезоні, а для Jordan – свідченням прогресу.
У неділю зранку пішов дощ і на ранковому розігріві найкращі секунди показали представники Скудерії. У міру наближення старту погода ставала дедалі гіршою. У минулому подібні ситуації виникали вже не раз, і тоді початок гонки у Спа переносили або відправляли гонщиків у бій після кількох кіл за машиною безпеки. Але цього разу нічого подібного зроблено не було, і стартова процедура пройшла у звичайному порядку.


А ось сам старт – ні. На розгоні від шпильки Джерело (La Source) вниз, до Червоної води (Eau Rouge), лідери підняли такий шлейф бризок, що їхнім переслідувачам довелося нестися у суцільну білу стіну. Не помітивши один одного, Едді Ірвайн та Девід Култхард зіткнулися – McLaren шотландця відлетів в огорожу, відскочив назад на трасу і став причиною наймасовішого завалу в історії Формули-1. Лише семеро з 22 пілотів, що стартували, змогли продовжити рух – шести вдалося проскочити до аварії, а з тих, хто йшов слідом, тільки Йос Ферстаппен зміг довести свій розбитий автомобіль до боксів. Нідерландець виступав за нову команду Ф-1, створену в 1997 році Джекі Стюартом та його сином Полом. Однак механікам Stewart довелося констатувати – відновленню машина не підлягає. Не вийшли на повторний старт і ще троє гонщиків, у тому числі Рубенс Баррікелло, який дістав незначні травми.

Коли пілоти вдруге вишикувалися на решітці, дощ уже майже припинився, і всі зупинили свій вибір на «проміжних» шинах. Блискучий старт вивів уперед Деймона Гілла, а позаду у шпильці дуже жорстко зіткнулися лідери сезону. Міхаель був зовні, Міка – всередині. На слизькому асфальті фіну не вдалося втримати машину, його закрутило, а за пару секунд McLaren «добив» таранним ударом Джонні Герберт. Перше коло ще не завершилося, а на Рона Денніса чекав ще один удар – у боротьбі з Benetton Александера Вурца вилетів і відкотився на останнє місце Култхард!
Що до Міхаеля Шумахера, то в умовах, коли дощ то починався, то знову слабшав, німець не знав собі рівних у Спа. Він легко та витончено обійшов Гілла і незабаром відірвався від колишнього суперника вже на пів хвилини. Усе йшло до того, що дворазовий чемпіон поїде з Бельгії лідером сезону. Усі інші тим часом із лякаючою регулярністю помилялися, розбивали машини, і вже до середини дистанції рух до фінішу продовжували лише 11 автомобілів.
До цього числа входив і ДіСі, який на вогкій трасі почувався невпевнено і на найкращій машині чемпіонату не міг пробитися навіть до призової шістки. Більше того, Девід поступався Міхаелю майже цілим 7-кілометровим колом, і судді вже готували блакитні прапори. Култхарда попередили по радіо про Ferrari принципового суперника, що наближалася ззаду. На прямій ділянці гонщик продовжував рух по траєкторії, а коли червоний силует повністю зайняв усі дзеркала заднього виду – підняв ногу з педалі акселератора.
Не очікуючи цього, Шумахер не встиг вивернути кермо вбік, і яскраво-червона машина з гуркотом налетіла на сріблясту. Німець довів розбиту Ferrari до гаражів на трьох колесах, вискочив із кокпіта й у люті кинулся до боксів McLaren, де якраз міняли заднє крило своєму пілоту. Кілька кремезних механіків встали на шляху у німця, але лише поява Жана Тодта змогла розрядити ситуацію. Зрозумівши, що махати кулаками після бійки безглуздо, засмучений Міхаель повернувся до табору Скудерії. Міка Хаккінен залишився лідером чемпіонату світу – і зміг втримати першу сходинку до завершення сезону-98.



Гран-прі Бельгії закінчився несподіваним подвійним успіхом команди Jordan. Ірландський колектив не просто виявився цього дня єдиним, хто зберіг обидві машини до фінішу, а й завоював перше та друге місця. Під кінець дистанції Ральф Шумахер виглядав швидшим за Деймона Гілла, але жорсткий наказ заборонив йому не те що атакувати, а навіть наближатися до напарника. Перша перемога у Ф-1 для Едді Джордана стала одночасно і фінальною в кар'єрі його пілота.
Також востаннє призового шампанського довелося скуштувати Жану Алезі, який перебрався з Benetton у Sauber і завоював у Спа «бронзу». Решта очок дісталася тим, хто «вижив»: Френтцену, Педро Дініцу з Arrows та Ярно Труллі, який виступав на Prost AP01. Цікаво, що пілота з Пескари, чемпіона Європи з картингу та переможця німецької Ф-3, спочатку багатьма вважали у паддоку фіном – річ у тім, що його батьки, великі шанувальники перегонів, назвали свого первістка на честь фінського мотогонщика Ярно Саарінена, який розбився в Монці у 1973 році.

Погода на етап:
Кваліфікація
Пройде по сухому

Гонка
Оскільки в Gran Turismo є труднощі з відтворенням реальної погоди, попередньо представлені 2 варіанти*:
Варіант А

Варіант Б

* Варіант А є більш пріоритетним за Б, оскільки в теорії більше відповідає умовам реальної гонки. Проте якщо за підсумками тестового прогону в день гонки він не спрацює як потрібно, в такому разі буде використано варіант Б.